Любомир Медвідь

1941

У час, коли сучасне мистецтво відповідно до творчого заповіту Анрі Матісса, що «Значимість митця вимірюється кількістю нових знаків, які він введе у пластичну мову», продовжує гонитву за оригінальністю вислову, Любомир Медвідь воліє висловлюватись у класичний спосіб – через темперний живопис. Головні риси проекту: потужність образів, глобальність проблематики, динаміка емоції. Фігури-брили своїми велетенськими, відносно реальних параметрів людської постаті, масштабами відразу задають глядачеві моральну планку роздумів про те, що людина створена за образом і подобою Божою, тож має генетичний потенціал «титана духу». Її обов’язком є знайти його в собі, аби зайняти в світі місце, гідне своєї божественної сутності.

Блукання людської душі часом і простором у пошуках істини, себе, сенсу життя – одна з провідних тем світового мистецтва. Її «родовід», що сягає творчості античних авторів – Гомерової «Одісеї», Апулеєвого «Золотого віслюка», був продовжений у Євангелії від Святого Луки християнською притчею про блудного сина. Ця притча впродовж століть трансформувалась у символ земного шляху людської душі, приреченої у грубій тілесній оболонці блукати безкінечним світом-Всесвітом, сповненим небезпек, жахів, випробовувань, спокус… Повернення героя, очищеного покаянням, до рідної домівки трактувалось як символічне навернення до Бога.

Наталія Космолінська, історик мистецтва

CV

Народився 1941 року на окупованій німцями території Польщі. Після війни родину переселили на територію УРСР (1951 року село, з якого виселили українців, перейшло до складу СРСР).
Жив із батьками в Тернопільській області. Згодом сім'я переїхала на Львівщину, де батько майбутнього художника купив будинок у Зимній Воді.

1965 року закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва. Педагоги: Роман Сельський, Карло Звіринський, Вітольд Манастирський.

1964—1965 художник-декоратор салону моделей одягу при проектно-конструкторському інституті легкої промисловості Львівського раднаргоспу.

1965—1966 художник-архітектор відділу капітального будівництва Львівського заводу автонавантажування.

1966—1970 викладав на кафедрі малюнка Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.

1970—1988 на творчій роботі у майстерні Львівського художньо-виробничого комбінату.

1988—2001 викладав на кафедрі живопису Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.

З 2001 завідувач кафедри монументально- декоративного живопису Львівської національної академії мистецтв.

2002—2004 член-кореспондент АМУ.

Член Національної спілки художників України.
Мав персональні виставки у Львові (1972, 1987, 1990, 2011), Торонто (1990), Нью-Йорку (1991), брав участь у групових виставках у Нью-Йорку, Кракові, разом із відомими львівськими митцями Олегом Міньком та Зеновієм Флінтою виставляв свої твори у Києві, Вільнюсі й Москві. Картини Любомира Медвідя — у колекціях музеїв України та закордону (Київський музей українського мистецтва, Львівська, Хмельницька, Запорізька картинні галереї, Національний музей у Львові тощо).
Нагороджений: ордекном князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009)

Викладає у Львівській академії мистецтв — професор кафедри монументального живопису. Розписує церкви.
Авторський альбом «Ремінісценції», що їх творив автор впродовж 2010—11 років.

Разработано Symphony Solutions