17.07.2017

У пошуках ідентичності

У середу, 19 липня, о 16.00 у Львівському Палаці Мистецтв відбудеться відкриття живописного проекту "У пошуках ідентичності", який об’єднає активних українських митців, що у формальний спосіб розвивають українську художню традицію, не прив’язуючись при цьому тематично до національної історії, етнографії, побуту.

... Тут говоримо про українське мистецтво XXI століття, стилістично налаштоване на українство. Думаю, що назва пропонованої виставки «У пошуку ідентичності» найбільш відповідна для представлення вказаної концепції, бо йдеться одночасно і про «ідентичність», і про «пошук»...
«Ідея виставки на часі.., - відреагував на концепцію виставки мистецтвознавець Олександр Федорук. - Має бути гурт однодумців - це і є комітет. І каталог, і реклама, і довгий шлях націо-нальних проповідей про «пошук ідентичності». Це перший крок і подальша хресна дорога хри¬стиян в умовах катакомб...».

Спостерігаємо, що сучасне мистецтво візуально стало національно невпізнаваним. Оглядаю¬чи зали міжнародних виставок губимося у здогадках: який народ подарував світові той чи інший мистецький твір, чи, принаймні, у якій частині світу його створено. Тотальний наступ глобалізаці- йних процесів, їхнє безцеремонне втручання в культуру й мистецтво різних країн, руйнує тканину мистецької творчості, позбавляючи її національної ідентичності.

В українському мистецтві сьогодні спостерігаються полярні процеси. На думку мистецтвоз-навця Ореста Голубця, «особливість нинішньої української ситуації полягає в унікальному розд-воєнні ключових орієнтирів: з одного боку - усе ще чуже, відверто космополітичне та безмірно іронічне мистецтво західного зразка, з другого - дисонансні до навколишніх глобалізаційних тен-денцій місцеві процеси самоідентифікації, прагнення віднайти в мистецтві сьогодення національ¬ні ментальність і характер». Мета нашої виставки - загострити увагу саме на процесах самоіден-тифікації та на можливих її мистецьких виявах.

Звертаючись до історії, зауважимо, що українська культура не вперше постає перед пробле-мою творення ідентичної мистецької мови - це артанійська та трипільська культури, козацьке бароко, неовізантизм, авангард початку XX століття.

Авторитетні постаті по різні боки Дніпра пропагували споріднені ідеї. «Живіть змістом старої минувшини, її формою і будьте сполучниками її з новими проявами, з новими ідеями...», - вважав Георгій Нарбут. Суголосну тезу проголошував Михайло Драган: «Митці станули на становищі по-вороту до старих традицій, щоб тим самим здобути сильну підставу для української мистецької творчості».

Низка українських митців сьогодні культивує стильові ознаки, притаманні українському народ-ному та сакральному мистецтву, що сформовані упродовж століть: фронтальність, площинність, вертикальна перспектива, лінійність, заокругленість ліній, видовженість форм, гаряча палітра. Це ілюструє стилістично налаштована на українство творчість низки українських митців з різних куточків України, представлених на виставці. Різноманітні стилістичні вирішення творять у межах експозиційного простору гармонію і єдність. Це асоціативні кольорні акорди великоформатних полотен Андрія Ментуха, ритміка «тополиного» циклу Петра Гончара, постбарокові лінеарні ком-позиції Віктора Погорєлова, образні колористичні та фактурні зіставлення в живописі Сергія Савченка та Галини Новоженець, прадавні знаки-символи в левкасах Романа Романишина та живописних композиціях Дмитра Стецька.

Галина Новоженець
автор ідеї виставки, живописець, кандидат мистецтвознавства

Розроблено Symphony Solutions