25.05.2018

“Білоруська шевченкіана”

У Народному музеї Тараса Шевченка відкрито експозицію “Білоруська шевченкіана”

Прикрасою виставки є уламок цеглини зі стіни рисувального класу Петербурзької Академії мистецтв, де навчався Шевченко. Ця річ пам'ятає його голос, чула його кроки і була свідком перших художніх досягнень нашого генія. Подарував її музеєві білоруський мистецтвознавець, випускник тієї самої Академії Валерій Буйвол.

Серед матеріалів екпозиції є низка наукових праць, присвячених зв'язку Кобзаря з білоруською культурою, у тому числі й про його вплив на формування нової білоруської літератури в особах класиків Янки Купали, Якуба Коласа та Максима Богдановича. Чимало досліджень проведено велетнями білоруської літератури. У дитинстві Янка Купала в рідному селі з задоволенням слухав “народні білоруські пісні”, які виявились текстами Кобзаря. Згодом саме він першим почав здійснювати літературний переклад творів Тараса Шевченка рідною мовою та досліджувати його творчість. Чимало переплетінь і дивовижних подібностей маємо у долях класиків двох народів - Купали і Кобзаря. З грунтовними дослідженнями цієї теми, які провели білоруські літературознавці, тепер можна ознайомитись у Народному музеї Тараса Шевченка.
Також в експозиції є і самі переклади Шевченкових творів на білоруську мову під назвою “І мертвым, і жывым, і ненароджаным...”, архівні фото та епістолярна спадщина білоруських класиків, насичена згадками про Шевченка і його вплив на їхню творчість.
Зв'язок Тараса Шевченка з білоруською землею надзвичайно потужний і разом з тим мало досліджений українськими літературознавцями. Кобзар здійснив п'ять мандрівок територією сучасної Білорусі, хоча науковці, за звичай, згадують чомусь про три. Але лише за паном Енгельгардтом, ще у кріпацькому стані, вже було три подорожі. Вперше – у 1829 році, в п’ятнадцятирічному віці, дворовим «козачком» з Вільшани до Вільнюса шлях Тараса пролягав через усю країну з півдня на північ. Через два роки, прямуючи з челяддю пана до Варшави, він ішов з півночі на захід. І через кілька місяців по тому з Варшави до Петербурга мандрував через усю Білорусь із заходу на північний схід. Період цих мандрівок був відзначений важливими подіями історичного значення, споглядання яких суттєво вплинуло на творчість Кобзаря, а саме – повстанням поч. 30-х р. ХІХ ст. Знову на Білоруську землю Кобзар ступив уже вільним і знаним не тільки художником, а й поетом – у 1843 році, повертаючись в Україну з Академії мистецтв. І востаннє він пройшов білоруською територією етапом після арешту в 1847 році в Києві.
Та цих фактів не достатньо, щоб описати зв'язок українського Кобзаря з Білоруссю. Адже, зважаючи на його численні знайомства та дружні зв’язки зі свідомими представниками білоруської нації, можна сміливо говорити про їхній взаємний вплив на творчість одне одного. Не варто також оминати увагою мандрівки Шевченкового духу і слова, які стали білорусам такими ж близькими та зрозумілими, як і нам. Адже як сказано, «ішла доля білоруса з долею українця». Саме на дослідженні переплетення цих доль, зокрема з долею автора цих рядків – Янки Купали, та поборницьких шляхів двох слов’янських народів за волю і славу рідної землі, було акцентовано наше дослідження під час тижневого відрядження в Білорусь.
Звернувшись з проханнями про роботу в архівах провідних літературних музеїв Мінська, ми отримали щире привітання та всебічне сприяння у дослідженні шевченкіани білоруських науковців. Державний літературний музей Янки Купали, Державний музей історії білоруської літератури та Літературний музей Максима Богдановича не просто гостинно відкрили нам свої двері, допустили до архівів та провели екскурсії, а й подарували низку наукових збірників, у кожному з яких на рівні з білоруськими літераторами стоїть і кілька досліджень про долю і творчість Тараса Шевченка та його значення для білоруської літератури. Величезне спасибі директорам, науковим працівникам та екскурсоводам цих закладів, з якими через красу та співзвучність білоруської і української мов ми знайшли взаємопорозуміння і взаємоприйняття. Також вдалось віднайти зображення Кобзаря в експозиціях музеїв Янки Купали та Максима Богдановича, що вкотре свідчить про велику повагу до нашого поета. Саме Янка Купала, Максим Богданович та Якуб Колас стали першим, хто відродили рідну мову у новітній час, започаткувавши нову літературну традицію Білорусі.

Матеріали для експозиції зібрала Іванна Подольська, Народний музей Тараса Шевченка

Розроблено Symphony Solutions