11.10.2018

Виставка пам'яті Смольського

6 листопада у межах Осіннього салону «Високий Замок - 2018» відбудеться виставка-вшанування Григорія Смольського, до якої долучиться родина художника.

«Григорій Смольський – учень школи Олекси Новаківського. Він і дотепер нерозкрита сторінка. Він настільки самобутній, що не вкладається у жодну мистецьку рамку. Це чоловік, який відкрив Космач, написав книгу про Довбуша, мав гарне почуття гумору», - розповідає головний художник Львівського палацу мистецтв, заслужений діяч України Орест Скоп.

Автор невеличких колоритних пейзажів, зокрема з Гуцульщини (околиці Космача, Косова) та Бойківщини (Славське, Гребенів, Сколе), паризьких етюдів. Працював у жанрі пейзажу, портрета, натюрморту, створив цілий ряд жанрових композицій, займався графікою.

За словами Ореста Скопа, Смольський малював у той час, коли строї на гуцулах були правдивими: вони так тоді ходили. "Він, у час розгулу боротьби з релігією, намалював феноменальну картину «Хліб наш насущний». Там гуцули святять паски зі свічками. Велике полотно. Ця картина була на виставці, до неї придиралися, але не зняли", - розповів Орест Скоп.

Важливо знати, що у той час більшість художників увічнювали на полотнах вождів, веселих трактористів та атлетів, сталеварів, доярок та свинарок, на противагу їм, улюбленими темами Григорія Смольського стали життя гуцулів та краєвиди Карпат.

«...Мистецтво справжнє — це ані «ізми» Парижа, Риму чи Берліна, не кубізм, не футуризм, ані експресіонізм. Це потреба душі висловитися, проявити свій внутрішній світ, який матеріалізується красками чи олівцем на площі у рямцях трьох головних проблєм малярських: лінії, форми і кольору», — так писав у передмові до каталогу львівської виставки «рисунку, акварелі, деревориту, темпери та олій» 1937 року один із її учасників — мистець Григорій Смольський.

Довідка

Григорій Смольський (2 грудня 1893, с. Підгірки, нині частина м. Калуша, Галичина — 1 грудня 1985, Львів) — український художник, громадський діяч, краєзнавець.

Серед творів: «Автопортрет» (1923), «Мій батько» (1925), «Міст на Сені» (1935). Багато композицій виконав на гуцульську тематику: «Гуцул і гуцулка», «Наречена» (обидві — 1957), «Хліб наш насущний» (1970), «Базар у Косові» (1974), «Космач напровесні», «Празник в Космачі», «На весіллі. Космач», «Дорога до Космача» та інші.

Автор низки статей про українське мистецтво, окремих митців (Івана Труша, Антона Манастирського, Олекси Новаківського). Багато уваги приділяв вивченню звичаїв, традицій жителів Карпат, переважно гуцулів. Написав низку нарисів історико-етнографічного характеру. На основі зібраних народних переказів та пісень про Довбуша написав повість «Олекса Довбуш» (1935, 1944).

Серед визначних творів митця — портрети Станіслава Людкевича (1953), Василя Стефаника (1959), Івана Крип'якевича. Полотна Смольського зберігаються у фондах музеїв Києва, Львова, Запоріжжя, Дніпра.

Розроблено Symphony Solutions