Анна Лисик

1964

Графічності символічної й реальної — Анна Лисик поєднує в частині творів дві свої любові-пристрасті — кераміку і графіку, розписуючи спеціальними фарбами з допомогою тонких ліній вироби з глини. Деякі з таких її робіт, як-от «Посудина-колодязь», уже є класичними для художниці, такими, що репрезентують її. Але мисткиня постійно шукає нові форми, кольори, лінії... А от від гострокутних ламаних ліній, які з’явилися в недавніх роботах, хоче відійти, повернувшись до м’яких округлих форм.

Наталя ДУДКО//"Ратуша", 23.02.12

Гроно львівських керамістів (а львівська кераміка — унікальне явище українського мистецтва) налічує понад 100 відомих художників, і в першій десятці митців — Анна Лисик. Мистецтвознавці вважають її представником найвищого класу майстрів кераміки. Про те, якого рівня в мисткині твори, засвідчує хоча б такий факт, про який розповів провідний львівський керамолог Орест Голубець: «Коли я перевозив роботи керамістів до Мюнхена на виставку, німецькі митники не хотіли пропускати твори Ані Лисик через кордон — мовляв, це не є сучасні праці. Дали дозвіл тільки після того, як я показав їм свою книжку «Львівська кераміка», де висвітлюється розвиток львівської школи кераміки з 1940-х по 1980-ті роки і де твори Ані описані та сфотографовані».

Професор мистецтвознавства Роман Яців додає, що Анна Лисик не має штампів: «Її образи з’являються спонтанно — відповідно до настроїв і відчувань, тому завжди несподівані. А форми, в яких ті образи втілені, завжди обѓрунтовані. Анна не має завченості у прийомах, вміє змінюватися відповідно до завдання, що ставить перед собою. У її мисленні домінує гармонійна складова».

Роботи Анни Лисик майже невагомі — як з паперу, що є ознакою дуже високої майстерності. Крім того, керамістка сама їх декорує, і цей процес, трапляється, триває кілька місяців. Саме тому її роботи отримують властивості дорогоцінних перлинок— кожна є унікальною.

Корені гармонійності мислення керамістки, поза сумнівом, закладені на генетичному рівні, бо її батьки — митці найвищого ѓатунку. Батько — Євген Микитович Лисик — театральний художник світової слави, Шевченківський лауреат, народний художник України, впродовж багатьох років — головний художник Львівської опери. Ставив вистави не тільки на рідній сцені, а й у багатьох театрах колишнього Радянського Союзу та за його межами. І досі, попри те, що Євген Микитович помер 20 років тому, вистави виходять в його декораціях. Мама Ані — Оксана Кузьмівна Зінченко — художник-постановник Львівського театру опери і балету.

Тетяна КОЗИРЄВА//"День", №4, (2011)

CV

Народилась 8 травня 1964 року у Львові. Закінчила Львівську АМ (1987). Педагоги з фаху – І. Франк, Б. Горбалюк. Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва (кераміка). Основні твори: “Равлики” (1988), “Риба” (1996), “Довга дорога” (1998); посудина “Без назви” (2000). Член НСХУ (1995).

Виставки:
2012 - перша персональна виставка "Зимовий сад", галерея "Прімус"

Розроблено Symphony Solutions