Дарія Зав'ялова

1959

З чого художник ви-творює своє мистецтво? З власного життя.

„Як все це відбувається? Хтось, кого ти любиш - дуже, дуже сильно, дарує
тобі багато років тому хризантему. У неї ніжно-рожеві, пружні пелюстки,
складені в ідеальну спіраль, і блідо-жовтава серцевинка. Я ставлю її у
двохгорлу грузинську вазу, а вазу – на маленьку виплетену циновку. Пишу з
цього приводу есею, таку ж маленьку, як ота циновка. Її лейтмотив – спогад
про осінь, коли я читала Бродського. Потім я створюю натюрморт, додаючи
до хризантеми і циновки білий фарфоровий чайник і біло-рожеву мушлю. Поки
натюрморт малюється, слухаю музику. Пишу на завершеному натюрморті "Una
furtiva lagrima". Оце і все. Чи це плин думок, душі, життя, чи випадковий
набір фрагментів, твір за рецептом „дзен” чи улюблений постмодернізмом
колаж – не знаю. Все значно простіше. Це – шматочок мого життя, моєї осені,
моєї любові. Яка не повториться, але залишиться для мене в цьому малюнку.
Наступна осінь за п`ять років, і наступна квітка – жовта троянда. І якась
нова історія, і нова пора, і знову не знаєш, наскільки є важливим те, що ти
створюєш, але воно твоє і тільки твоє...” Дарія Зав`ялова.

Творче кредо львівської художниці Дарії Зав’ялової складається з
двох „Т”: «ТЕКСТИЛЬ-ТЕАТР».

Текстиль

Дарія закінчила Львівську Національну Академію Мистецтв, кафедру художнього
текстилю. Її творчий стиль – синтез класичного гобелену із батіком та
аплікацією. Текстиль, який сьогодні одночасно і живопис, і скульптура,
і сценографія, для Дарії - бездонний творчий „клондайк”. Вона охоче
експериментує, або, як вона сама каже, „бавиться у текстильні бірюльки”.
Сплести і вив`язати Дара може все, навіть писанки, які називає відповідно
в`язанками. Кілька років тому вона виплела класичну японську чайну церемонію
під романтичною назвою: «Позаминулої осені я читала Кавабату». Тут все як
годиться: чайник, чашки, циновка, навіть чаїнки. Але все… з льону. Тепер вона
виплітає ляльок. У її колекції вже є зграйка мініатюрних янголів і ельф з
ельфінею.

Гобелени Дарії Зав’ялової – незвично для сучасної недбало-брутальної
мистецької манери, щемливо-«сецесійно» гарні. Дарії артистично вдається
поєднувати вишукану форму із інтелектуальним змістом. Любов до готики з
її романтикою легенд про Короля Артура та лицарів круглого столу, культом
Прекрасної Дами, містичною привабливістю загадкової казкової тварини –
єдинорогу – спровокувала Дарію створити гобелен «Побачення у Камелоті».
А багаторічне кохання до поезії Йосипа Бродського втілилось у великий
цикл «Нізвідки з любов’ю». Сім великих робіт і кілька мініатюр, витканих
у техніці класичного гобелену, «інкрустованого» ручним розписом по шовку -
не ілюстрація, скоріше – варіант віртуального листування з поетом на теми,
близькі обом. Тут і Стародавній Рим, і декоративно-карнавальна Венеція, і
життя великого поета, і власні реалії Дарії… Традиційна гобеленова техніка
- додавання нитки за ниткою, рядок за рядком у натягнуту основу – у цьому
циклі має додаткове асоціативне навантаження, акцентуючи обрану самим
Бродським стилістику епістолярного жанру. У процесі тотальної «мобілізації
та інтернетізації» ми зовсім забули, що класичне мистецтво листування
передбачало, у першу чергу, не обмін інформацією, а обмін думками та
почуттями. Сьогодні сфера емоцій – привілей оази мистецтва, специфічний
ідентифікаційний код його мешканців та відвідувачів, гра для втаємничених,
безцінний подарунок для обраних.

Театр

Дарія Зав`ялова – головний художник Першого українського театру для дітей та юнацтва(відомого в народі як „ТЮГ”) - один з кращих сучасних українських художників театрального костюму. Костюмовані нею вистави прикрашають сцени театрів Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Дрогобича, Дніпропетровська, Луцька. Кожний костюм „від Дарії Зав`ялової” – це ключ, логотип, код образу,
важливий не менше за драматургію і режисуру. Адже, що там не кажи, глядач зустрічає персонажа спочатку "за одежиною".

Дарія Зав’ялова: «Ці дві моїх любові, театр і текстиль, існують, практично не перетинаючись, у паралельних площинах. Адже текстиль – це у першу чергу мистецтво усамітнення і медитації. Коли я працюю у текстилі, я – річ у собі, одна на один з матеріалом, ідеями, відповідальністю. А театр – це мистецтво публічне. Там ти пов`язаний з морем людей. Твоя творчість уже не цілком твоя, тому що її виконує кілька цехів: кравецький, бутафорський... По своїй суті найближче до театрального костюму стоїть мода „haute couture”, тому якраз кутюр’є дуже високого ґатунку вдало працюють у форматі театру та кіно. Я не відкрию Америки, якщо скажу, що костюм на сцені – це у першу чергу образ. Для кожного ескізу я витворюю власний графічний код, згідно якого вибираю папір, стиль, техніку. Я програю для себе кожний образ перед тим, як придумати для нього костюм, хочу на собі відчути його характер, пластику, міміку. І якщо ти попав, то далі твій образ може щось підказати і акторам, і хореографам, і навіть режисеру.»

CV
Закінчила у 1983 р. Львівську Академію Мистецтв, кафедру художнього текстилю.
З 2000 року є членом Національної Спілки художників України.
1983-1986 – викладач спецдисциплін у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (Чернівецька область).
1990-1992 – художник-постановник Львівського молодіжного театру (тепер – Академічний театр ім. Л.Курбаса).
Від 1995 р. – художник-постановник, а від 2003 р. – головний художник Першого українського театру для дітей та юнацтва.

Театральна діяльність

Як художник з костюмів та сценограф Дарія Зав'ялова постійно працює для українських театрів від 1990 року. За цей період вона створила театральні костюми та сценографію до п’ятдесяти вистав, постановки яких відбулись у львівському театрі ім. Леся Курбаса, Творчому об'єднанні "Театр у кошику", Першому українському театрі для дітей та юнацтва, Тернопільському академічному театрі ім. Т. Шевченка, Дніпропетровському драматичному театрі ім. Т. Шевченка, Львівському обласному театрі ім. Ю. Дрогобича, Волинському академічному муздрамтеатру ім. Т. Шевченка. Серед театральних костюмів Дарії Зав'ялової, які мали гучний успіх у глядача, зібрали найбільше схвальних відгуків преси та театральних оглядачів і були відзначені на професійних підсумкових конкурсах та фестивалях - її роботи для вистав "Юда" за п'єсою С. Черкасенка на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва (режисер П. Ластівка), "Марія Тюдор" В. Гюго на сцені тернопільського драмтеатру (режисер П. Ластівка), «Северин Наливайко» С. Черкасенка (режисер П.Ластівка) на сцені Волинського обласного театру, "Мауглі" та «Дюймовочка» на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва (режисер Р. Валько), "Ромео і Джульєтта", (режисер В. Жила), "Отелло" В. Шекспіра, "Не судилось" та «Безталанні» Карпенка-Карого (режисер В. Жила) на сцені тернопільського театру та «За двома зайцями» М. Старицького (режисер В. Жила) на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва. Всі роботи Дарії Зав'ялової відзначаються не тільки високим професіоналізмом, але й глибоким розумінням становчих критеріїв створення театрального костюму як одного зі складових колективної творчості. Окрім того, всі створені Дарією Зав'ялової костюми завжди мають логічне інтелектуальне, історичне, естетичне підґрунтя, яким мисткиня підсилює творчий задум режисера. Протягом кількох останніх років Д. Зав'ялова успішно працює і як сценограф. Її роботи для постановок Першого українського театру для дітей та юнацтва "Золотий човник" (режисер О. Кравчук), "Русалонька", «Гобіт», «Піноккіо», «Скляний звіринець» (режисер Ю.Мисак) продемонстрували широту творчого діапазону Дарії Зав'ялової, яка за п’ятнадцять років роботи для театру стала одним з найкращих сучасних українських художників театрального костюму та сценографів.
[ред.]

Виставкова діяльність

Від 1986 року бере постійно участь у виставках кафедри художнього текстилю ЛНАМ, секції художнього текстилю львівського відділення Національної Спілки художників України, в тому числі у бієнале «Львівський гобелен» і бієнале «Текстильний шал». У 1989-1990 році – учасник виставок «Гобелен малих форм» у Львові та Києві, у 1989 році – учасник міжнародного симпозіуму та виставки художнього текстилю в Юрмалі, у 1998 році – учасник міжнародної виставки «Мінітекстиль» у КМЦ «Дзига» (Львів).
Персональні виставки: 1992 рік – персональна виставка художнього текстилю в Національному музеї у Львові спільно з Н. Лапчик та Н. Шимін, 2002 рік – проект «Нівідкіль з любов’ю» в КМЦ «Дзига» (Львів) спільно з А. Курило (художнє скло), 2005 рік – проект «Ex ponto” – текстиль і театральний ескіз в муніципальній галереї м. Харків, 2009 рік – проект «Deus conservat omnia» (гобелени і живопис) в галереї Primus, Львів.
Творчий стиль Дарії Зав’ялової – синтез класичного гобелену із батіком та аплікацією. Дарія активно експериментує із пластичною мовою, збагачуючи арсенал художнього текстилю досвідом живопису, графіки, театрального костюму, сценографії, перформансу.
Гобелени — «Автопортрет із крилом», «Передчуття польоту», «Театральні персонажі» (усі — 1988), «Ангел піску» (1991), "Баттерфляй" (1992), "Благовіщення", диптих (1992), "Постскриптум" (2001), "Натюрморт - епістола" (2003), "Побачення в Камелоті" (2004), Текстильний цикл (6 робіт) «Нівідкіль з любов’ю» (2002), текстильні мініатюри «Невідіслані листи в Амхерст» (1998) та «Чайна церемонія» (2000).
Живопис – цикл картин «Deus conservat omnia” (2007-2009 рр.)

Розроблено Symphony Solutions